Зі спогадів
«Мій батько, Папівін Микола Семенович, був призначений на посаду директора у березні 1954 року. Я добре пам’ятаю, як він розповідав, що заснування коледжу було безпосередньо пов’язане з розвитком алюмінієвої промисловості в країні. У 1932 році був створений Харківський хімікоалюмінієвий технікум.
Зі зростанням промислового потенціалу, зокрема у сфері виробництва алюмінію, виникла гостра потреба у кваліфікованих спеціалістах. Тоді й постала ідея створити технічний навчальний заклад саме в Запоріжжі, який би готував кадри для нових заводів. Тож у квітні 1935 року технікум з Харкова був переведений до Запоріжжя і перейменований на Запорізький хіміко-алюмінієвий технікум, який вперше прийняв до своїх лав нових студентів у вересні 1935 року.
Свою трудову діяльність батько розпочав на заводах кольорової металургії країни. До технікуму він прийшов у 1944 році, був спеціалістом у галузі алюмінієвої промисловості, розумів які знання й уміння повинні були опанувати студенти, щоб стати справжніми фахівцями.
Спочатку окремого приміщення технікум не мав. Перші роки заняття проводились у будівлі робітфаку, потім його об’єднали з металургійним технікумом. У 1944 році він відновив роботу як окремий заклад освіти.
У 1950 році було вирішено визначити місце для нової будівлі Запорізького алюмінієвого технікуму. Рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради депутатів № 49 від 23 листопада 1950 року була виділена земельна ділянка площею майже 2,5 гектари. Там мали звести навчальний корпус, студентський гуртожиток на 417 місць і житловий будинок для викладачів на 124 особи.
У 1951 році розпочалось велике будівництво, яке велось швидкими темпами. Уже в 1954 році нова будівля, окраса сьогоднішнього Запоріжжя, з’явилась на вулиці Миру. Батька тоді запросили до Міністерства кольорових металів і запропонували очолити технікум. Після певних роздумів він прийняв це рішення.
Батько перебував на посаді директора з 1954 до 1974 року. Працював ще два роки завідувачем музею і загалом віддав технікуму 32 роки свого життя. Він не раз згадував, що заклад мав не лише освітню, а й соціальну місію — давати шанс молоді з різних регіонів здобути освіту і зробити внесок у розвиток міста та країни.
На першому етапі у 1930-ті – 1950-ті роки готували спеціалістів з хімічного та алюмінієвого напрямків: вивчали технології кольорової металургії, виробництва алюмінію, магнію, вугільних електродів тощо.
З часом профіль технікуму розширювався. У 1960-х почали додавати електротехнічні спеціальності, був побудований лабораторний корпус, створювались навчальні майстерні. Заклад кілька разів змінював назву відповідно до вимог часу: хіміко-алюмінієвий технікум став індустріальним технікумом, а сьогодні це Запорізький електротехнічний фаховий коледж.
Коледж став рідним і для мене. У 2003 році я також пов’язав свою долю з ним і працюю тут до сьогодні».